високий

-а, -е.

1) Який має велику відстань знизу вгору; прот. низький. || Який має висоту, більшу від звичайної, середньої. || Який має рівень, більший від звичайного.

2) Який знаходиться на далекій або значній віддалі від землі, від якої-небудь поверхні. Висока стеля. || Який міститься на великій висоті.

3) Дуже великий, значно більший від звичайного кількістю, інтенсивністю і т. ін.

4) Дуже добрий, відмінний, розвинений. Прилади високої точності. Золото високої проби. || Надзвичайний, винятковий.

5) Небуденний, значніший від звичайного, сповнений глибокого змісту. || Спрямований на здійснення благородної мети. || Піднесений, урочистий. Висока матерія.

6) Важливий за своїм значенням; видатний, почесний. || Який обіймає відповідальну державну посаду, має широкі повноваження. Високий гість.

••

Висо́ка комі́сія — надзвичайний суд з церковних питань, заснований в 1559 р. в Англії і покликаний боротися з католиками.

Висо́ка пала́та правосу́ддя — у Франції (до 1993 р.) та в більшості колишніх французьких колоній – особливий парламентський судовий орган, не пов'язаний із загальною судовою системою.

Висо́кий суд — назва судових органів у деяких країнах.

7) Урочисто-піднесений, вишуканий (про стиль, слова, мову).

8) Тонкий, пронизливий (про звук, голос і т. ін.).

9) заст. Пов'язаний з владою монарха. || Знатний, аристократичний.